БЕРЕЖІТЬ ВОДУ – ПІКЛУЙТЕСЬСЯ ПРО МАЙБУТНЄ!

БЕРЕЖІТЬ ВОДУ – ПІКЛУЙТЕСЬСЯ ПРО МАЙБУТНЄ!

У газеті «Зоря» №22 від 22.03.2017 Лиманського району надруковано статтю

БЕРЕЖІТЬ ВОДУ – ПІКЛУЙТЕСЬСЯ ПРО МАЙБУТНЄ!

 

22 березня 2017 року світова спільнота відзначатиме Всесвітній день води, проведення якого у 1992 році започатковано Генеральною Ассамблеєю Організації Об’єднаних Націй з метою привернення уваги до проблем пов’язаних з водним фактором.

Тематика Всесвітнього дня води у 2017 році присвячена стічним водам, а кампанія, що проходитиме під гаслом «Навіщо втрачати воду?» присвячена скороченню обсягів і повторному використанню стічних вод.

Вода є найпоширенішою речовиною на землі, але й потреба у воді значна. Населення землі за добу використовує 7 млрд. т води. Міський мешканець вживає в середньому до 200 л. протягом доби, і ця цифра має тенденцію до зростання. У середній за водністю рік мінімальне споживання води однією людиною – 1000 м. куб. Саме така середня питома водозабезпеченість в Україні. Проте цей рівень у світі дуже різний. Так, у 29 країнах він менший від мінімального, у 19 – не перевищує 500, а в Кувейті становить тільки 10 м. куб. на людину.

Сьогодні 460 млн. людей (понад 8 відсотків населення світу) живуть на територіях недостатнього водозабезпечення. Це переважно в країнах Південної та Північної Африки, Сходу та Південно-Західної Азії. Невтішні й прогнози. Передбачається, що без істотного поліпшення управління водними ресурсами до 2025 року потерпатимуть від нестачі води 365 млн. мешканців планети.

В Україні найбільше свіжої води (48%) споживає промисловість, 40% води йде на потреби сільського господарства, 12% припадає на комунальне господарство міст та інших населених пунктів.

В Україні у рік загальні запаси природної води протягом року складають 94 км. куб., з яких доступні для використання тільки 56 км. куб. Основна частина водних ресурсів припадає на річковий стік, 60% якого формується на території України, а решту води ми отримуємо від наших сусідів. Запаси прісних підземних вод в Україні ще менші і рівні всього 27 км. куб., з яких 9 км. куб. не пов’язані з поверхневим стоком, тобто не можуть відновлюватись. Все це засвідчує, що Україна є однією з найменш забезпечених водою серед країн Європи. Так, на одного жителя України припадає всього 1 тис. м. куб. води, для порівняння в Росії цей показник складає 31 тис., в Німеччині – 2 тис., в Польщі – 1,6 тис.

Збільшення промислового виробництва, розвиток сільського господарства на інтенсивній основі, поліпшення побутових умов життя населення супроводжуються постійно зростаючим споживанням прісної води, скиданням великої кількості стоків у відкриті водойми. Основний напрям охорони природних вод від забруднення – припинення скидання в них стічних вод.

Головними забруднювачами водних ресурсів в Україні є комунальне та сільське господарство, хімічна, металургійна та гірничодобувна промисловість. Десятки тисяч тон забруднювачів потрапляють у водотоки країни. Ці страшні цифри є відображенням реального стану наших водотоків у кожному місті та селищі країни.

Світова практика випробувала багато способів зменшення чи припинення скидання стічних вод у відкриті водойми: впровадження оборотної системи водопостачання, безводних технологій виробництва, випаровування скидних вод, поповнення підземних водоносних горизонтів шляхом їх вбирання у ґрунт на полях фільтрації.

Найбільш простим і вигідним способом утилізації стічних вод є використання їх на ЗПЗ (землеробські поля зрошення). Це – спеціалізовані меліоративні системи, призначені для приймання попередньо очищених стічних вод з метою використання їх для зрошення і удобрення сільськогосподарських угідь, а також доочищення в природних умовах.

Ми будуємо міста й села біля води, ми відпочиваємо біля води, ми використовуємо воду у виробництві. Наша економіка побудована на використанні води і продукція, яку ми купуємо або продаємо, так чи інакше складається з води. Повсякденне наше життя побудовано на воді і створено з води. Без води, що оточує нас – вологості повітря, бурхливої течії річок, струменю води в крані на кухні – наше життя було б неможливим.

Тому кожен з нас повинен зробити якусь маленьку добру справу для збереження, охорони та відтворення водних ресурсів. Хтось з Вас вчасно закриє кран на кухні чи у ванній кімнаті й тим самим збереже десяток літрів чистої води, інший – викине випиту пляшку води не в річку, а в спеціальний сміттєвий контейнер, а дехто навіть очистить джерело, яке повністю замулене і може просто пересохнути спекотним літом. А що саме зробити Вам, хай підкаже Вам серце. Не відмовляйтесь від добрих справ, адже все що Ви зробите повернеться Вам сторицею. Не будьте байдужими, не будьте осторонь.

БЕРЕЖІТЬ ВОДУ – ПІКЛУЙТЕСЬСЯ ПРО МАЙБУТНЄ!

Начальник відділу водних ресурсів

і техногенно-екологічної безпеки

Слов’янського міжрайводгоспу

Катерина Міхунова


 

Державне агентство водних ресурсів

Донецька обласна державна адміністрація

Донецька гідрогеолого-меліоративна експедиція

Слов'янський навчально-консультаційний центр НУВГП